2 березня — Міжнародний день сірника


Колись добування вогню було важким заняттям, але з появою сірників цей процес став простішим. Саме тому 2 березня відзначають Міжнародний день сірників як один із найпростіших способів добування вогню. У Німеччині, Швеції та Швейцарії можна навіть відвідати тематичні музеї.

 

Сірники – одна з незамінних речей і найважливіших елементів людського життя.

Невідомо точно, чому незвичайне свято відзначають саме у березні. Однак, у чому сходяться думки – що сірники протягом багатьох десятиліть були однією з незамінних речей для людей.

Сірники є в кожній хаті. Але що ми знаємо про них?

Проте сучасні сірники не містять сполук сірки й хлору – замість них використовують парафіни та безхлорні окисники.

До слова, перші сірники з’явилися у 1805 році в Європі. Вони мали назву «маканки» – тоненькі скіпки, змазані бертолетовою сіллю, які загорялись після занурювання їх у розчин концентрованої сірчаної кислоти.  Сірникам трохи більше 150 років. У них немає однієї батьківщини, як немає і одного творця. Їх вдосконалювали майже півстоліття в декількох країнах.

Французький хімік Ш. Сорьяно в 1830 році вперше успішно використовував білий фосфор, щоб запалити сірник тертям. Він не вживав ніяких заходів для організації промислового виробництва сірників, але по закінченню двох років фосфорні сірники вже почали вироблятися в Австрії та Німеччині.

Вони легко запалювались об будь-яку поверхню, що виявилось проблемою: сірники могли спалахнути навіть від тертя один об одного в коробці. До того ж білий фосфор, який тоді використовувався, надзвичайно отруйний.

Вирішальне слово в доведенні винаходу до кондиції сказали шведи.

Винахід перших безпечних сірників, які запалювалися при терті об спеціально підготовлену поверхню, відноситься до 1845 року. Це шведський винахід 19 століття.

Професор Каролінгського інституту Густаф Ерік Паш замінив білий фосфор на нешкідливий червоний. Крім того, він запропонував додавати фосфор не в сірникові голівки, а наносити його на окрему пластинку, терку, розмістивши її на коробці.

З тих пір сірники мало змінились. Це просочена парафіном осикова соломка з голівкою, основні «робочі» компоненти якої — бертолетова сіль і сірка. При терті червоний фосфор, який входить до складу терки, вступає з бертолетовою сіллю в реакцію. Від нагріву сірка спалахує і запалює дерево.

Патент на кухонні сірники, які мали двошарову голівку і запалювалися об будь-яку тверду поверхню, отримав Ф. Фарного в 1888 році. Однак виготовляти їх почали тільки в 1905 році.

Ці сірники запалювалися абсолютно безшумно, причому можна було не боятися того, що відлетить палаюча голівка.

https://www.umanportal.com/category/news/2-bereznya-mizhnarodniy-den-sirnika-z-istoriji-vinahodu

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s