210 років від дня народження Чарльза Діккенса

7 лютого 2022 року виповнюється 210 років від дня народження Чарльза Діккенса.

Народився у Портсмуті у багатодітній родині портового чиновника. Чарльз рано дізнався про злидні й лиха. Достовірність картин життя соціально знедолених і неприховуване співчуття до героїв, на яких обрушується немилість долі, вражають у його романах, що іноді мають автобіографічний характер.

Не здобувши систематичної освіти, Діккенс працював парламентським стенографом, потім – газетним репортером. Обтяжений великою сім’єю, він постійно відчував брак коштів.

Дебютом Діккенса був роман «Посмертні записки Піквікського клубу» (1837). Ця книга, що є циклом жанрових замальовок, розкрила обдарування Діккенса як творця гротескних характерів, що виражають найкорінніші особливості англійців як нації.

Саме Діккенс відкрив для літератури і поетизував світ нетрів і звичаї їхніх мешканців. Співчуючи героям, він наводить дію до благополучного фіналу, який винагороджує їх за страждання та приниження. Маючи неабиякий акторський дар, він виступав з публічними читаннями своїх творів, і йому незмінно супроводжував величезний успіх.

Романи Діккенса є панорамою англійського життя Вікторіанської епохи, унікальною за багатством спостережень і різноманітністю запечатаних людських типів. «Пригоди Олівера Твіста» (1838), «Лавка старовин» (1841), «Домбі та син» (1848) створюють вичерпно повний портрет суспільства, оголюючи його вади та вади. Зрештою, недосконалість суспільства стає ясно і персонажам, які знаходять свій ідеал в затишку будинку, міцності сімейних традицій.

Сприйняття світу, що виразилося в книгах Діккенса, не визнає безнадійності і відчаю, хоча нерідко описані жорстокі і навіть катастрофічні ситуації. Проте найтяжкі обставини не здатні підірвати віру героїв Діккенса в кінцеву урочистість добра або відплату за труною, якщо недосяжна земна справедливість.

Гумор, що спонукає як створювати фарсові сюжетні становища, у яких найвиразніше проступає справжня людська природа персонажів, а й розпізнавати чудове під потворним зовнішнім виглядом речей, змушуючи жах і огиду відступати перед радістю, – найважливіше письменницьке властивість Діккенса.

Дуже високо оцінював творчість Діккенса Достоєвський, називаючи його неперевершеним майстром мистецтва зображення сучасної, поточної дійсності.

8 червня 1870 його розбив параліч, а наступного дня він помер. Його тіло поховано у Куточку поетів Вестмінстерського абатства.