.jpg)
28 березня 1944 року від німецько-фашистських загарбників був звільнений один з найбільших суднобудівних центрів – Миколаїв. За час окупації в місті і області нацисти та їхні посібники знищили понад 100 тис. мирних жителів і військовополонених.
У ході визволення Миколаєва радянські війська провели операцію, яку експерти називають унікальною – в тил противника висадився десант, який зміг стримати сили нацистів, що багаторазово перевершували його по чисельності. Всі бійці морської піхоти, що брали участь у завданні, були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Більшість з них – посмертно.
На початку весни 1944 року радянські війська підійшли до Миколаєва. 10 березня радянська авіація здійснила перший наліт на німецькі аеродроми в околицях міста. 13-26 березня Червона армія і морська піхота ВМФ звільнили кілька сіл на південних і східних підступах до міста. Однак сам Миколаїв був добре укріплений і оборонявся великими силами противника.
Радянське командування прийняло рішення силами 384-го окремого батальйону морської піхоти висадити десант в Миколаївському порту, який відвернув би на себе частину сил противника в момент вирішального наступу. В операції зголосилися брати участь 55 добровольців на чолі зі старшим лейтенантом Костянтином Ольшанським. Дістатися по лиману до порту спочатку планувалося на понтонах, проте від цієї ідеї відмовилися через їх слабку керованість. Тоді для загону знайшли вісім рибальських човнів.
За однією з версій, до загону також приєдналися 12 червоноармійців – саперів і зв’язківців. Однак, відповідно до спогадів частини ветеранів, ці бійці висунулися з морською піхотою як веслярі, а коли один з човнів почав текти, Ольшанський висадив їх на берег. Десантників також супроводжував провідник з числа місцевих рибалок – Андрій Андрєєв. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року десантники по лиману вийшли з села Богоявленське в сторону Миколаєва. О 4 годині 15 хвилин вони висадилися в порту, зняли вартових і захопили бетонний елеватор. Коли гітлерівці дізналися, що в порту з’явився противник, вони подумали, що це партизани і підпільники. Але, отримавши жорстокий відсіч, вирішили, що мають справу з висадкою великих радянських сил.
Німці до кінця були впевнені, що ведуть бій з великим десантом. Полонений обер-лейтенант Рудольф Шварц показав:
Командування Миколаївського гарнізону було вельми стурбоване тим, що за такий короткий термін був розгромлений майже цілий батальйон. Нам здавалося незрозумілим, яким чином такі великі сили радянських військ пройшли на територію порту.
Миколаївський десант виконав поставлене завдання. Його героїчні дії увійшли в історію Великої Вітчизняної війни, як зразок військової доблесті підрозділу.
Проти 55 десантників були кинуті три батальйони німецьких військ, посилені артилерією і танками. Незважаючи на те, що противник перевершував десантників за чисельністю в десятки разів, бійці Ольшанського дві доби успішного відбивали атаки нацистів. Коли розривом снаряда були вбиті радисти і розбита рація Ольшанський відправив з донесенням і проханням про підтримку з повітря через лінію фронту старшину 1-ої статті Юрія Лісіцина. Незважаючи на те, що вже на підході до своїх позицій радянський морський піхотинець підірвався на міні, він зміг передати пакет і успішно виконати завдання.
У бою загинула більшість десантників, включаючи командира загону. Матрос Ходирєв, якому осколком снаряда відірвало руку, кинувся з гранатами під танк. Вранці 28 березня залишки загону під командуванням старшини 2-ї статті Кирила Бочковича відбили за підтримки авіації останню, 18-ту атаку гітлерівців. Після неї в живих залишилися всього 11 морських піхотинців, частина яких були важко поранені.
В цілому десант Ольшанського знешкодив близько 700 гітлерівців і знищив два танки. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року 55 десантникам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Уже після війни, в 1965-м, зірку Героя отримав і провідник загону – Андрій Андрєєв.
«Миколаївський десант – це унікальна і зухвала операція. Морській піхоті вдалося прикувати до себе увагу значних сил ворога, дезорганізувати тил противника. Бійці Ольшанського зіграли величезну роль у звільненні Миколаєва »
За словами військового історика Юрія Кнутова, Миколаївський десант практично не має аналогів в історії Великої Вітчизняної війни. «Зазвичай звання Героя Радянського Союзу присвоювалися в індивідуальному порядку. Випадки, коли нагороджували цілі підрозділи, поодинокі. Тому десант Ольшанського стоїть в одному ряду з подвигом 28 панфіловців», – зазначив експерт.
27 березня завдяки діям морської піхоти в порту радянські війська прорвалися на південно-східні околиці Миколаєва, зав’язалися вуличні бої. 28 березня частини 5-ї ударної і 28-ї армії повністю звільнили Миколаїв від німецько-фашистських загарбників. На наступний день радянські війська форсували річку Південний Буг і зайняли західні передмістя обласного центру, які були до цього під румунською окупацією. У ході визволення від нацистських загарбників Червона армія втратила близько 10 тис. чоловік.
У січні 1946 року в місті пройшов судовий процес над нацистськими злочинцями. На лаві підсудних опинилися військовий комендант Миколаєва генерал-лейтенант Вінклер, начальник управління поліції безпеки і СД оберштурмфюрер СС Санднер, а також начальники підрозділів жандармерії і допоміжної поліції, причетні до страт місцевого населення. В ході допитів кати не змогли пояснити, навіщо вони вбивали ні в чому не винних людей. Сім з дев’яти підсудних були засуджені до смерті і повішені на міській Базарній площі. За їх стратою спостерігали понад 60 тис. чоловік. Двоє підсудних були засуджені до 20 років каторжних робіт. Шеф генерального комісаріату Миколаїв Евальд Опперманн сховався від правосуддя. Він втік до Німеччини, потрапив в полон до британців і помер в ФРН в 1965 році.
Библіотека міста N 