Польський письменник Генрік Сенкевич народився 5 травня 1846 року у селі Воля-Окшейська у бідній шляхетській сім’ї. У 1866-1870 роках навчався у Варшавському університеті на медичному та історико-філологічному факультетах. Найперша його повість «даремно» про польське повстання 1863 року побачила світ у 1872 році. Усі ранні твори письменника були присвячені патріархальному життю польських селян.
У 1882 році він редагує консервативну газету «Слово», де переймається бідами польської нації і стає справжнім її патріотом. Всі наступні літературні твори Сенкевича присвячені всепроникаючій любові до своєї Батьківщини та гордості за неї.
Читачам зі всього світу він став відомий завдяки своїм романам «Вогнем і мечем» (1883-1884), «Потоп» (1884-1886), «Пан Володиєвський» (1887-1888), «Хрестоносці» (1897-1900).
Найяскравішим його твором є епопея «Камо грядеши», написана в 1894-1896 роках. В епопеї реалістично показано боротьбу перших християн із римським імператором Нероном. За роман «Камо грядеши» Генрік Сенкевич 1905 року був удостоєний Нобелівської премії.
Останній роман Сенкевича «Легіони», який розповідає про участь польських військових у війнах Наполеона, не був закінчений.
15 листопада 1916 року життя великого письменника-історика обірвалося у швейцарському місті Веві.
Библиотека города N 